"Нехай ніколи пам'ять нам не зрадить в дорозі до священного вогню..."

Велика Вітчизняна війна радянського народу розпочалась 22 червня 1941 року. Відразу після початку війни у Вовчанську почалась загальна мобілізація: на фронт пішло 25 тисяч чоловік, з них  552 добровольці. Ті,  хто залишилися, давали продукцію для армії. З перших днів Вовчанщина відчула подих війни. Не стало чоловіків, синів. Почалися бомбардування Вовчанська та його околиць.                                                У вересні 1941 року з трудящих, які не підлягали мобілізації, було створено чотири партизанських  загони. Разом з військовими частинами вони брали участь в обороні Вовчанська.                                                                                                                 6 листопада 1941 року  німці на декілька днів захопили місто та села району. Але 21 армія Південно-Західного фронту вибила їх із міста. З цього часу Вовчанськ - прифронтове місто. Але в травні – на початку червня 1942 року Вовчанський район знову зайняли фашисти.   З  10 червня  1942 по 10 лютого 1943 року  Вовчанський  район  перебував в окупації. На окупованій  території  німці  встановили  «новий порядок», завдавши місту і його жителям великих збитків.  Було зруйновано промислові підприємства, залізничну станцію, багато житлових будинків, пограбовані колгоспи і радгоспи. Смертю карали всіх порушників. Смерть чекала вовчан за протидію пограбування окупантами, за зберігання зброї, за допомогу партизанам і підпільникам, за забруднення доріг, за  крадіжку і ще багато за що. Знищенню підлягали душевнохворі, інваліди, цигани, євреї. Часто знищували в душогубках – в автомобілях, в будки яких подавався відпрацьований газ. Всього німці вбили і замучили 770 мирних жителів міста і сіл, відправили в Німеччину на примусову працю 1700 осіб.   2 лютого 1943 року після перемоги під Сталінградом війська Воронезького фронту під командуванням генерал–полковника  Голікова  почали наступ в районі Старий  Оскіл - Валуйки. Наступ успішно розвивався на лівому фланзі, де діяло кавалерійське з’єднання шостого кавалерійського корпусу з передовим загоном-201 танковою бригадою. Танкісти  форсували річку Оскіл і раптовим ударом оволоділи містом Дворічною. 5 днів велися бої за Великий Бурлук і Приколотне, бої були в навколишніх селах – Охрімівка і Захарівка. 8 лютого ці селища і села були визволені. Через день, 10 лютого, був звільнений від фашистів м. Вовчанськ.                               В ході запеклих і кровопролитних боїв ворог був вигнаний з вовчанської землі, а складна військова операція 6-го гвардійського кавалерійського корпусу під керівництвом генерал-лейтенанта С.В.Соколова увінчалася успіхом.  12 лютого ворог був відкинутий за Сіверський Донець.                                                                          Після визволення  району його жителі робили все для переможного завершення війни. Лише в 1943 році з квітня по червень до лав Червоної Армії влилося біля 10 тисяч жителів району.  За активної участі трудящих було обладнано приміщення для евакуаційного госпіталю № 5987, який прийняв перших поранених воїнів у серпні 1944 року. А всього на території району в період війни дислокувалось 46 госпіталів, жителі району зібрали в фонд оборони 2 мільйони карбованців. Нажаль, не повернулися додому з фронтів Другої світової війни 14 тисяч колишніх жителів району, понад одинадцять тисяч захисників Батьківщини полягло на території району.  Серед них були ваші діди і прадіди, бабусі і прабабусі. Були і незнайомі люди, які билися за Вовчанськ, за наше рідне село і загинули тут смертю хоробрих.                             Сотні наших земляків боронили землю від німецько-фашистських загарбників. Двоє з них удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Це Сабельников Федір Сидорович та Безмєнов Василь Іванович.

Безмєнов Василь Іванович народився в 1914 році в селі Бочкове Вовчанського району Харківської області.   Пішов на фронт в липні 1941 року.    В цьому році був поранений на Смоленському напрямку. Безмєнов Василь Іванович старший лейтенант, комісар батареї 915-го артилерійського полку, 346 стрілецької дивізії в бою за радгосп імені Сталіна Ростовської області 4 січня 1943 року в жорстокому бою загинув командир батареї. Василь Безмєнов взяв командування на себе. При натиску противника, що хотів вийти з оточення Безмєнов керуючи батареєю розстрілював противника прямою наводкою і в упор, коли ворог був на відстані до 50 метрів. Не маючи підтримки піхоти, розстрілявши снаряди, він наказав не відступати, а відстрілюватись до останнього патрону. Снарядом ворога старшого лейтенанта поранило в обидві ноги, але він продовжував відбиватись гранатами. Коли всі боєприпаси були вичерпані, комісар наказав підірвати гармати, щоб вони не дісталися ворогові. Останній патрон він залишив для себе. За проявлені мужність, героїзм  31 березня  1943 року Безмєнову Василю Івановичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В Ростовській області Росії стоїть скромний обеліск в честь захисника Вітчизни.                                                                                                                 Сабельніков Федір Сидорович народився в 1905 році в селі Караїчне Вовчанського району Харківської області.  Учасник громадянської війни. В 1930 році вступив до лав Червоної Армії і був кадровим офіцером, служив в різних куточках Радянського Союзу.  З перших днів війни на фронті. Брав участь в боях під Сталінградом, на Курській дузі, на Дніпрі. Був нагороджений орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, За оборону Сталінграда.   Був двічі поранений – в 1941 і в 1943 році.   Сабельников Федір Сидорович, майор, командир 222 гвардійського полку 72 Красноградської стрілкової дивізії, не маючи табельних переправочних засобів вміло організував і провів в важких умовах операцію по форсуванню ріки Дніпро з 25 по 26 вересня 1943 року в районі Новий Орчик – Бородаївка. З боєм пройшовши до 4 кілометрів, наносячи великі втрати противнику. Поставлена задача полку на прорив оборони противника і вихід на правий берег Дніпра для забезпечення плацдарму подальших операцій наших військ  була виконана. За  проявлені мужність і героїзм Сабельникову Федору Сидоровичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.                                                                                                               Спливають роки і десятиріччя, проте ми завжди з глибокою шаною пам’ятатимемо про мужність та героїзм славних воїнів-переможців у найбільшій і найжахливішій в історії людства війні. Нам ніколи не забути цю сторінку історії та про неймовірно страшну ціну, яку заплатив наш народ за право бути вільним. Доземний уклін всім, хто пережив роки війни, кував перемогу в жорстоких боях на фронтах, у партизанських загонах та підпіллі, виніс важкі роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав з руїн та відроджував рідний край. Їх подвиг  — безсмертний, пам’ять про них, нині живих і полеглих — нетлінна, наша вдячність їм — безмежна. Нині, наша держава переживає складні часи, українці знову вимушені захищати своє право на незалежність. Пам’ятати про це – наш святий обов'язок.