Запрошуємо всіх  на хліб, на сіль,                                                                             На слово щире, на бесіду мудру,                                                                                 На пісню сердечну, на наше                                                                                     Свято родинне — свято червоної калини                                                                                                    

Я живу на Україні.                                                                                                                    Там, де співи солов'їні,                                                                                                                       Там, де зріє виноград.                                                                                                                                   

Я все люблю в моїм краю:                                                                                            Криницю, звідки воду п'ю,                                                                                          Та повні гомону ліси,                                                                                                                               Та дзвони срібної роси.                                                                                

Я все люблю в своїм краю —                                                                                Найбільше матінку мою,                                                                                                                   Ласкаву, радісну, єдину.                                                                                               Люблю, як сонце, Україну.                                                                                 

Люблю я в рідному краю                                                                                     Веселі співанки пташині.                                                                                                                       І річки бистру течію,                                                                                                                                 І руту-м'яту при долині,                                                                                                                                    І кущ червоної калини,                                                                                                                                    І рідну мову України                                                                                            Дзвінку і ніжну я люблю.

Я – калина, я – краплина                                                                                                                         Твого серця, Україно!                                                                                                                          Я – тонесенька стеблинка,                                                                                                                        Я – дівчинка – українка.                                                                                                                         Всіх запрошую, сідайте,                                                                                                                     Разом з нами заспівайте.

( Всі разом виконують пісню „ Ой, у лісі  калина ”.)

Ведуча: Калина, червона калина... І чули ви про неї, і читали, і пісень співали. Скільки пісень, легенд складено про цей диво-кущ, його поетичну вроду. У кожного народу є свої рослини-символи. У росіян — білокора берізка, у канадців — клен, а у нас — червона калина. Символ життя, образ рідної землі, дівочої краси і вірності — ось що вона означає. Правду каже народне прислів'я: «Без тополі, верби і калини нема неньки-України».

Сьогодні ми ще більше дізнаємося про калину через легенди, пісні та поезію.

Ведуча: З давніх-давен шанує український народ калину. Не було колись хати, біля якої б не красувався цей кущ. Як зацвіте калина, забіліє, то радості стільки, наче свято якесь. А коли вже грона достигали, їх вішали попід стріхами. Хати були, наче панна, в червоному намисті. Червоніли намистинками до перших морозів.  Обов'язковим правилом було в Україні, коли будуєш хату, посадити калину.    Кущ калини біля батьківської хати — це не тільки прикраса, а й глибокий символ, наш духовний світ, наша спадщина.

Посадили ми калину біля двору.                                                                            Рости, наша калинонько, вгору, вгору.                                                                 Міцній, наша калинонько, розростайся.                                                               Навесні біленьким цвітом, заквітчайся.

Влітку будемо калину поливати.                                                                                                             Будем разом із квітучою зростати.                                                                       Восени ми всі одягнем урочисто                                                                                 Із достиглих ягідок намисто.

Калинова гілочка під віконечком     

Манить мене білим цвітом, наче сонечком.                                                                   Я до сонечка долоні простягаю,                                                                                                                        До грудей духмяні квіти, пригортаю.

Розсіваю понад ставом синім вечором,                                                                    Щоб рум’янились зорею понад берегом.                                                                        Щоби кетяги червоні наливалися,                                                                                                             Щоб калиною моєю милувалися..

Ведуча: Насіння з калини схоже на серце. Непроста ця рослина з маленькими серцями. Вона не тільки символ України, а символ дівчини. У народі живуть легенди про сміливих дівчат, які заводили у непрохідні хащі загони завойовників Батия, прирікаючи їх на загибель. Саме з крові і їх дівочих сердець зросли калинові кущі. Ось послухайте легенду про калину.

     Було це дуже давно, коли на нашу землю хто тільки не нападав. Ось налетіли турки, з ними і греків чимало. Розлетілась тоді чутка, що головного воєводу поранено. Тому, хто його вилікує, обіцяли таку нагороду, яку загадає. Тоді прийшла в табір дівчина дуже красива і горда. Звалась вона Пелагея. Вона пообіцяла вилікувати грека, але якщо він більше не буде йти на нашу землю. Грек здивувався, що вона не хоче коштовностей, і забрав її в Грецію.  У неї була сестра Калина. Прощаючись із сестрою, Пелагея сказала: „Твоїм ім'ям, сестро, назву рослину, яку найбільше люблю. Коли цвіте вона, то соловей прославляє її красу, а восени на ній горять дивні кетяги ягід, налитих ніби самою кров'ю щедрої нашої землі, ті, які повертають здоров'я людини. Буде вона зватися Калиною...

Ведуча: Калина - це харчова, лікарська, медоносна рослина. З неї готують варення, кисіль, компоти, начинку для цукерок. Мабуть, більш ніж у будь-якому дереві, у калині поєднано корисне і красиве. Ягоди калини лікують проти кашлю, ангіни, гіпертонії, а відвари з калинової кори вживають для лікування різних хвороб.    Росте калина в полі, лузі, долині, біля хати. Любить людську ласку і турботу. Любить воду, тому можна її побачити біля криниці.    Коли калина квітує, її білі квітки захоплюють чарівною красою, а восени горять на ній перли ягід. Вони повертають людям силу і здоров'я. Тому так дбайливо охороняють люди калину. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Навіть дітям малим казали: «Не ламай калину, краще полий її водою з криниці», «Не ламай калину, бо накличеш біду».

Ведуча: Ламати калину, зневажати калину - великий гріх. Бо калина - жива душа того, хто її посадив, душа нашого народу.

Хоровод „Калиновий віночок"                                                                                                           Королева у садочку                                                                                                                            Пишається у віночку                                                                                                                         Ой люлі, калина.                                                                                                                                                   Ой люлі, калина.                                                                                                          В неї кетяги червоні                                                                                                                                    А у мене стрічки нові.                                                                                                                                      Ой люлі, калина.                                                                                                          Ти зросла і я зросла.                                                                                                                                     Я ламать її не буду                                                                                                                             Здавна знаю радять люди.                                                                                                                         Ой люлі, калина.                                                                                                       Не ламай її дарма.                                                                                                                         Вкинь-бо ягід у водичку,                                                                                                                           І рум’яним стане личко.                                                                                                Ой люлі, калина,                                                                                                                                   Мені сили додала.

Ведуча: Калинова сопілка... Так, саме з калини та верби робили колись сопілки. У народі існувало  таке  повір'я: якщо  зробити з  калини сопілку, то  неодмінно  в  сім'ї  з'явиться продовжувач роду - син.  

Мій дідусь зробив сопілку                                                                                            Із калинової гілки.                                                                                                                                       Як заграє, як заграє...                                                                                             Скільки він мелодій знає!                                                                                             Я насмілився спитати,                                                                                                Де він так навчився грати.                                                                                                                Посміхнувсь дідусь лукаво:                                                                                                                     - У калини біля ставу.

Ведуча: Живе образ калини не тільки в піснях, казках, легендах, а й у приказках та прислів'ях. Давайте пригадаймо їх.

Приказки

У лузі калина з квіточками, неначе матуся з діточками.

Весною калина білим цвітом квітує,

А восени червоні ягідки дарує.

Залишилася калина, наче красная дівчина.

Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.

Калина хвалилась, що з медом солодка.

Пишна та корисна, мов червона калина.

Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.

Щоки червоні, як кетяги калинові.

Україна, мов калина.

Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.

Прислів'я

Без калини нема України.

Без верби і калини нема України.

Ведуча: Коли починали будувати хату, калину садили біля вікна. Казали, що це символ любові, мудрості.. Зробіть і ви маленьке добре діло, посадіть кущик калини.

1. Посадіть калину коло школи,                                                                               Щоб на цілий білий світ                                                                                      Усміхалась щиро доля,                                                                                         Материнський ніжний цвіт.

2. Посадіть калину на городі,                                                                                   Щоб заквітнула земля!                                                                                                                             Із роси - пречиста врода,                                                                                             З неба - почерк журавля.

3. Просадіть калину коло хати,                                                                                Щоб на все, на все життя!                                                                                      Стане кожен ранок святом,                                                                                                                  Дітям буде вороття.

4. Посадіть калину в чистім полі,                                                                                   Хай вона освятить час!                                                                                                                                         Рід наш любить дуже волю,                                                                                      Хай же й воля любить нас!

5. Посадіть калину коло школи.                                                                                   А щоб цвіт її не стерся,                                                                                              Не зів'янув в спориші.                                                                                       Посадіть калину коло серця,                                                                                    Щоб цвіта вона в душі.